СПОГАДИ, ЩО ПРИНОСЯТЬ РАДІСТЬ!

Якщо ви хочете, щоб у ваших дітей в майбутньому були яскраві спогади про дитинство, то вам потрібно робити не так вже й багато. Скориставшись цими нехитрими порадами, можна залишити в пам’яті дитини багато чудових і теплих спогадів про перші роки життя.

1. Читати ім. Так, це красиво вже саме по собі, але в читанні дитям є і своя магія. Книги створюють світ, частиною якого стає кожен, хто читає. Тому не важливо, скільки років дитям, потрібно читати їм, читати разом з ними, просто читати.

2. Слухати їх. У сучасному божевільному світі так легко сказати: «Почекай секунду, мені ніколи!», А реальність така, що нічого не зміниться ні через секунду, ні навіть через хвилину, а дитина так і залишається без бажаного уваги. А коли ми начебто готові вислухати, то дитина вже або перехотіла розповідати чи навіть забула, що хотіла сказати. Діти просто хочуть поділитися з батьками якимись своїми моментами. Так, для дорослих це все здається неважливим і непотрібним, але для малюків це є пріоритетним! Тому, перш ніж сказати дитині почекати секунду, потрібно подумати про те, що телефон, комп’ютер, соціальні мережі та телевізор не образяться, не отримають душевні травми і нічого не забудуть. А от діти – можуть .

3. Обіймати їх. Неважливо, маленькі ми чи великі, але ми всі потребуємо обіймів. Кожна дитина індивідуальна, комусь потрібно дуже багато тілесного контакту, комусь бути обнятим один раз на день буде більш ніж достатньо, потрібно просто звернути увагу на дитячі потреби і не відмовляти у їх задоволенні. Тільки не треба питати, обійняти чи ні! Скажіть: «Я хочу тебе обійняти!» І обіймайте. Обійми це символ не тільки любові, але ще і впевненості, захисту і просто щастя.

4. Створювати сімейні традиції. Наприклад, влаштовувати раз на тиждень ніч або вечір кіно, коли вся сім’я, озброївшись попкорном, дивиться разом фільм. І повірте, це не буде просто переглядом фільму, коли мова йде про традиції!

5. Ділити трапезу. Час летить швидко, приготування займає багато часу, а робота з’їдає все інше. В силу різних графіків і просто бажань членів сім’ї, опинитися всім відразу за одним столом стає дуже складно. В результаті діти перекушують пластівцями, хот-догами, морозивом і т.д. Але навіть не це найстрашніше! Важливо те, що відсутність спільних трапез самим негативним чином позначається на стосунках у сім’ї, на довірливості і теплоті. Тому потрібно вибрати хоча б один прийом їжі, будь то сніданок, обід або вечерю, і завжди проводити його всім разом, без варіантів.

6. Говорити дітям, що вони найулюбленіші на світі. Дітлахам так важливо знати і пам’ятати, що для своїх батьків вони обрані.

7. Святкувати. Знову ж таки, всі діти різні і досягнення у них різні. Хтось у 5 років читає краще, ніж хтось в 10 років. Хтось успішний в спорті, а у когось просто алергія на м’яч. Хтось кращий учень у класі, а хтось займається з репетиторами. Але у кожної дитини є щось, що вдається їй добре, і чим би це не було, батьки повинні це підтримувати і святкувати всі досягнення!

8. Грати разом. Всі діти люблять грати, але дорослим ці забави зазвичай здаються нецікавими. Потрібно просто знайти те, що буде приносити задоволення всієї сім’ї – настільні ігри, походи, риболовля, відпочинок на природі, ігрові види спорту, катання на велосипеді, читання, перегляд фільмів, будь-яка діяльність, яка забезпечить веселе проведення часу і об’єднає всіх, створюючи спогади , які діти ніколи не забудуть.

9. Пам’ятати про свої обіцянки. Так, ми стільки всього обіцяємо і так часто забуваємо це зробити. А життя дітей складається з моментів, і ці ситуації стають дуже болючими для них. Тому всі ті заходи, які виключно важливі для дитини – зібрання, дні народження, репетиції, конкурси, спортивні змагання, конференції, не повинні бути забуті батьками ніколи! І для дітей стане найважливішим саме той факт, що про нього пам’ятають, не забули.

10. Любити їх. Любов породжує любов. Але мало просто сказати дитині, що ви його любите і потім продовжити його ігнорувати, нехтувати його бажаннями і розповідями, відмахуватися від прохань. Любов потрібно показувати. Тому що тільки любов породжує любов.

І тут я подумала…А чи залежать ці пункти від віку? Напевно що ні, а от чи приносять вони радість в життя — впевнена що так! Тож закликаю вас створювати приємні спогади один для одного не залежно від того скільки вам років.

ПСИХОЛОГІЯ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

У цій статті мова піде про особливості підліткового віку(15-19 років). Психологічні особливості підліткового віку, на думку різних психологів, розглядаються як кризові і пов’язані з тілесною, психологічною та соціальною сферами.

З якими проблемами найчастіше стикаються батьки підлітків? Звичайно це порушення взаємостосунків, скарги на важку вдачу дитини, погану поведінку, схильність до конфліктів, відсутність бажання вчитися, погана компанія. Що ж робити батькам у цих ситуаціях? Вирішення проблем потрібно починати з себе. У Вас більше знань, досвіду, уміння себе контролювати. Перш за все постарайтеся заспокоїтися. Спілкуватися з дитиною, важливо зберігати спокійний емоційний стан. Не займайте зверхньої позиції, будьте рівними. Якщо Вам важко впоратися самому, краще звернутися запсихологічною допомогою. Психолог або психотерапевт допоможе Вам або вашій дитині впоратися з таким непростим для Вас періодом.

Юність – це завершальний етап переходу від дитинства до дорослості. У дитинстві дитина вільна від відповідальності, від неї потрібна слухняність, її всіляко захищають від сексуальності. Дорослість вимагає від людини зовсім іншої поведінки – відповідальності, ініціативи, самостійності, в житті дорослих сексуальність виконує важливу роль. Ваша дитина знаходиться на шляху із залежного дитинства до самостійної і відповідальної дорослості. Контрастність дитинства і зрілості ускладнює засвоєння дорослих ролей, виключаючи цілий ряд зовнішніх і внутрішніх конфліктів. Розглянемо їх докладніше.

У юнацькому віці яскраво виявляється бажання вести суперечки на відволікаючі теми, бажання проникнути в суть явищ. Підлітки можуть зривати уроки, влаштовувати філософські диспути не за темою заняття.

Що роботи батькам?

Підтримувати в своїх дітях бажання спілкуватися з вами, інтерес, цікавість. Не обов’язково у всьому погоджуватися з ними. Якщо виникли відмінності в поглядах, важливо дати зрозуміти дитині, що ваша любов і підтримка зберігаються.

У цьому віці увага стає довільною, тобто займаючись цікавою справою, підлітки можуть тривалий час концентруватися на ньому. Юнацтву властива переоцінка своїх сил, схильність перебільшувати рівень знань і розумових здібностей. Сильно виявляється розбіжність між ідеальними прагненнями і реальним життя. Навчання здається вже абсолютно не цікавим.

Що робити батькам?

Юність – це час збирати перші плоди. Якщо дитині не були прищеплені навики навчання в дитинстві, чи варто дивуватися, що, ставши старшокласником, вона погано вчиться. В цьому випадку важливо замислитися над питанням: «Як я ставитимуся до цього, якщо не можу нічого змінити?», «Чи готовий я прийняти його таким, яким він є?». Щоб уникнути зайвих проблем і конфліктів, зрівняйте власні очікування з реальними здібностями і можливостями дитини. Можливо причини поганого навчання може бути, невдале кохання, конфлікти з друзями або криза самовизначення. У будь-якому випадку зберігайте спокій. Позбавитися висловів: «Ти гірший від усіх» та інші. Для людини немає нічого гіршого, ніж невіра близьких у її сили і здібності. Спробуйте говорити з вашою дитиною відверто. У будь-якому випадку Ваша підтримка потрібна. Не варто посилювати контроль. Цей шлях не є правильним. Подивіться, поряд з Вами розумна, жива людина, яка, цікавиться багатьма речами. Розвивайте в собі уміння бачити позитивні якості своєї дитини Це допоможе Вам впоратися з ситуацією, прийняти її. Якщо Вам важко усвідомити важкі ситуації зверніться краще по допомогу допсихолога.

У цьому віці формується емоційна культура. З’являється чуйність до явищ суспільного життя, мистецтва, творчості, моралі, з’являється власна система поглядів на світ – світогляд. Юність – вік яскравої емоційної чутливості. «Юнацька гарячковість», «юнацький запал» - ось слова, що характеризують цей період. Естетичні відчуття, переживання, пов’язані з новою діяльністю, закоханість, творчість, великий інтерес до світу іншої людини, особливо однолітка, - все це визначає високу емоційну сприйнятливість юнацтва.У юності формується відчуття дорослості, причому не дорослості взагалі, а чоловічої і жіночої. В цей період закладаються основи емоційного життя людини – фундамент його емоційності в зрілому віці.

Що робити батькам?

Ставитися серйозно до почуттів молодих людей. Демонструйте готовність вислухати. Можна засуджувати дії людини, але не його почуття, якими б небажаними або «недозволеними» вони не були. Якщо вони виникли, то є для цього підстави. Утримуйтеся від критичних зауважень. Будьте відкриті спілкуванню, демонструйте, але ненав’язливо, свою готовність підтримувати контакт. Ставтеся до своєї дитини як до друга. Діліться своїми проблемами і почуттями, звертайтеся до неї за порадою. Дотримуйтеся міри. Все це сприятиме побудові рівних взаємостосунків у сім’ї.

Головне надбання юності – відкриття свого внутрішнього світу. Це радісна і хвилююча подія, але з нею пов’язано багато драматичних переживань. Адже саме в цей час яскраво виявляється тяжіння до осіб протилежної статі і юнацька закоханість. Підлітки проводять багато часу перед дзеркалом або приділяють дуже багато уваги одягу, роблять це часто не з самовдоволення, а з відчуття тривоги.Занижена оцінка своєї зовнішності приводить до істотних змін у характері і поведінці молодих людей.

Що робити батькам?

Підтримайте свою дитину. Допоможіть їй знайти сильні сторони своєї зовнішності, приховати недосконалість. Говоріть дитині, що Ви її любите такою якою вона є. Пам’ятайте, що взаємостосунки хлопців і дівчат зіштовхують її з безліччю моральних проблем. Прагнучи захистити своє інтимне життя від безцеремонного вторгнення і підглядання, підлітки потребують розуміння старших, перш за все батьків, потребують кваліфікованої інформації з питань сексу, венеричних захворювань, СНІДу.

Однією з головних особливостей юнацького віку є звільнення від опіки батьків, причому це виявляється як на рівні поведінки, так і емоційно. Важливою стає емоційна близькість не з батьками, а з однолітками і представниками протилежної статі. Головна потреба знайти самостійність і незалежність бажання прийняти на себе права і обов’язки дорослої людини.

Що робити батькам?

Раз і назавжди передати своїм дітям, які дорослішають, право вибирати друзів і коханих. При тяжінні до самостійності хлопці і дівчата потребують життєвого досвіду і підтримки старших. Багато важливих для них тем вони взагалі не можуть обговорювати з однолітками, їм зважає самолюбність. Батьки часто виявляються не готові до цього. І замість підтримки і ухвалення демонструють незадоволеність, критику поведінки, друзів, намагаються посилити контроль. Якщо Ваші дитині важко, кваліфікованийпсихолог допоможе в подоланні багатьох проблем. Але, дуже важливо щоб бажання отримати психологічну допомогу підлітком було добровільне, а не нав’язливе з боку батьків.Психологічна робота з підлітком відбувається як з дорослою людиною і тому повністю конфіденційна і не обговорюється з батьками підлітка.

Пам’ятайте, що основна потреба в юності – бути дорослим, самому ухвалювати рішення. Тому передайте своїм дітям відповідальність за їх власне життя. Це важко зробити. Але тільки такий крок сприятиме його розвитку, навчить відповідальності, підготує до самостійного життя, зробить упевненим в собі. Дозволяйте дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій, тільки так вона дорослішатиме.

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей

Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки, неточності.

Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.

Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрил кою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.

Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і долати невдачі. А як же ставитися до невдач?... Вона вас засмучує і… все.

Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації най значущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.

Правило 7: - головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Людина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8: - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусіднього Івана.

Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.

Правило 10: означає в морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не виникне ні ілюзії повного успіху, ні відчуття цілковитої невдачі.

Правило11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання, й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо досягти.

Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.

Для того щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення. вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.